¶ Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,

 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:

 не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!

 ¶ Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,

 свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...

 ¶ Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,

 бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,

 той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!

 ¶ Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.

 ¶ Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,

 бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!

 ¶ Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.

 Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:

 ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш.

 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,

 і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.

 ¶ Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,

 бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.

 ¶ Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.

 Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають,

 бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.

 Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.

 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.

 Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.

 Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.

 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.

 Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.

 І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.

 ¶ В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?

 У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.

 Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,

 кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,

 пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...

 І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.

 І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...